Вдохновляет

Вівсянка, бейбі

Вівсянка, бейбі
Добавить в избранное

Традиционное

Важко собі уявити більш традиційний сніданок за вівсянку. І це у всьому світі. Хтось скаже: «банально». «Не кваптесь із висновками» – відповім я – запеклий фанат вівсянки.

Про історію походження і особливості промислових виробництв вам точніше повідає Вікіпедія. Якщо ж ви ентузіаст – форуми рецептів із страшним інтерфейсом розкриють вам двадцять чотири корисних і ½ не корисну властивості «геркулесу».

Я ж візьмусь лише описати власний досвід. Із вівсянкою ми тісно дружимо давно. Проте не із дитинства: не вийшов у моєї мами фокус. А почала вживати цю кашу я зі спортом. А точніше – із ранковими тренуваннями. Все логічно: а ви спрбуйте покачати прес, з'ївши щось тяжче за кашу.

Проте зовсім інший розділ у стосунках прийшов із вагітністю, а головне – із народженням дитини. Не секрет: в пострадянському просторі прийнято грудне вигодовування супроводжувати суворою дієтою. Вівсянка в котрій грає не останнюю роль. Я не берусь в цій статті підіймати живе питання європейського досвіду, де про обмеження у харчування мами і не чули. Та скажу, що із обома дітьми я буквально рятувалась вівсянкою. Той продукт, з'ївши котрий ти впевнений на всі 100, що матимеш благо для травлення. І так до сьогодні. Якщо маєте будь-який дискомфорт з боку кишкової системи, переконливо раджу лікуватись кашою.

Та що із дітками? Переходимо, врешті, до найцікавішого.

Діти і вівсянка… Так би могла починатись ностальгічна поема про дитинство. Справді: як впхнути в дитину вівсянку?

Ділюсь. Із старшою я з якогось переляку почала вигадувати. Молола вівсяні пластівці на пудру. Заварювала цю массу і намагалась впхнути в доньку. Та пручалась. Добре, що я не фанатик. На якийсь час ми покінчили із вівсянкою. Старшенька підросла, були якісь чергові проблеми з її травленням. Потрібна каша – втямила я. І тут почалось. Експеримент на експерименті. Тут тобі такий мед. Тут тобі бананчик зверху. Фінішували ми наступним: вівсянка, закамуфльована карамелізованими яблуками і домашньою карамеллю власною персоною. Лише в такий спосіб виходило згодувати дитині кашу.

З молодшим все легше. (Ага, правда про других дітей. Відпускає;)) Йому я десь із семи-восьми місяців даю таку ж кажу, як і собі: каша на воді із медом. Любить. Їсть. Ні-ні, це я не хвастаюсь. Це я підводжу до рецепту базової вівсянки.

Приготувати таку кашу – легко. Та я роками йшла до правильної пропорції води й каші (серйозно!). Адже в таких простих рецептах співвідношення саме важливе. Отже, поїхали.

Для однієї порції:

Наливаємо в каструлю 250мл води. Ставимо на вогонь. Солимо трішки. За півхвилини до кипіння висипаємо три столові ложки вівсянки. Наполегливо рекомендую купувати Brüggen – німецькі пластівці. Перекуштувала із десяток виробників, в тому числі вітчизняні аналоги. Нічого не зрівняється.

Повертаємось до каши. Перемішуємо перші півхвилини. Каша в цей час як раз закіпить. Зменшуємо вогонь до середнього (ближче до мінімального). Варимо 2-3 хвилини.

Кашу в тарілку. Туди ж масло. Я останнім часом і в кашу використовую топлене. Тільки через пару хвилин, коли вівсянка трішки вистигне – додаємо півтори чайні ложки улюбленого меду.

Ось він – базовий рецепт гарного травлення.

Тепер про варіації. Я не зважди їла кашу із медом. Можна і з цукром. Підозрюю, що й із замінниками (фанаткою котрих я не являюсь).

Стосовно питання на воді/на молоці. Для себе – як забажаєте. Для дітей – як дозволяють їх животики. Та помічу, що на молоці каша виходить більш ніжною і солодкавою. Мій варіант: дві частини води і одна – молока. Молоко вводимо одночасно із водою.

Стосовно подачі: мучатись із яблуками, карамеллю, ще бозна чим – справа ваша. Та логіка підказує одразу не завищувати планку. Спробувати згодувати дитині просту кашку, з медом. А раптом вийде?

Опубликовано
17 мая 2016г.