Вдохновляет

Домашние рецепты от мамы: Бисквит Зоряны

Домашние рецепты от мамы: Бисквит Зоряны
Добавить в избранное

Повітряне тісто із присмаком зацукрованого сонця. Бісквіт, що так любить легкі креми і сезонні ягоди

Бісквіт, що привертає спогади...

В моїх – мама пече бісквіти на кожне важливе свято. Чи на мої 5 рочків, чи комусь в подарунок. В дев’яності маминим “хітом” був рулет – по суті той таки бісквіт, але запечений в широкому деко і закручений із бананом.

Коли моя старша досягла віку, з якого можна лопати тортики, бісквіт став і моїм коронним десертом. Адже ні розпушувача, ні масла тут не потрібно. Лише три складники і безкінечна наснага.

Зараз я подарую вам рецепт моєї родини. Простий до здивування. Проте чарівний у результаті. У вигляді бонусу – здатність бісквіту стати базою для широкого кола випічки. В залежності від крему, обраного декору – бісквіт перетвориться в новий торт. В залежності від форми для випікання, бісквіт може послугувати базою для тірамісу (замість паличок “Савоярді”), ним можна нагодувати як родину, так і велику компанію: просто збільшивши пропорцію складників.

Отже, затамуємо подих.

Для бісквіту (в стандартній круглій роз’ємній формі 26 см):

6 яєць

1 склянка* цукру

1 склянка* борошна

Трішки ванілі за бажанням

cклянка – стандартна чашка ємністю 250 мл

 

__

  • Вмикаємо духовку на 170 С.
  • Беремо дві просторі миски.
    Відділяємо білки від жовтків. Білки присолюємо і взбиваємо міксером (на високих швидкостях) до крутих піків.

До речі, вся класична література говорить, що у вас прямо таки жодних шансів, якщо в білки потрапить бодай краплина жовтку. Цього разу, в розпал святкового дня, я пекла два торти: стандартний дітям і величезний – дорослим. Так от із першим (більш важливим, зважаючи на оказію) трапилась на старті неприємність. Відділяючи останнє яйце, дорбряча половина його жовтку шмякнулась в однорідні білки. Запасних яєць я не мала, тому вирішила робити так, як є. Із вірою в краще. Так, білки не взбились до повної «крутості», та що цікаво – тісту це ні краплиночки не завадило! А мені навіть здалось, що дитячий вийшов ніжнішим…

  • Тому не зациклюємось на крутих піках, а просто готуємо в задоволення. Коли білки взбились до свого максимуму, не вимикаючи міксера, всипаємо поступово в них половину норми цукру. Вони одразу стануть ошатно глянцевими.
  • Тепер берімось до жовтків. На тих таки високих обертах збиваємо спершу жовтки, а потім – їх із залишком цукру. Маса мусить побілішати і збільшитись. Ніби розбухнути. Туди в жовтки можна підсипати ванілі.
  • Наступний етап: потроху, ложка за ложкою, додаємо в білки жовткову суміш, не перестаючи взбивати міксером. Проте цього разу на низьких швидкостях.
  • Звівши вміст обох мисок в одну, берімось за борошно.

Відволічусь і поділюсь секретом: цукру мусить бути трішки більше, аніж борошна. Тобто: цукру – склянка із невеличкою гіркою. Борошна – трішки неповна (трішки).

  • Тепер в яєчно-цукрову суміш поступово додаємо борошно. Столовою ложкою – по одній, ретельно вимішуючи, щоб крупинки борошна повністю розчинились у тісті.
  • Так, помалу, тісто ніби насичується борошном і стає таки тістом.
    В фіналі воно мусить бути ніжно жовтого кольору і такої м'якої консистенції: ніби і не рідке, і не гливке. Щось посередині.
  • Змащуємо форму маслом і виливаємо тісто.
  • Ставимо в духовку. Зменшуємо температуру до 160-165 С. Випікаємо приблизно 30 хв. Перевіряємо зубочисткою чи пропіклось.
  • Дістаємо бісквіт. Відділяємо від стінок. Дістаємо і чекаємо, доки трішки вистигне.

 

Тепер тільки вам вирішувати, в що він далі перевтілиться. А чи просто залишиться ідеальним бісквітом до чаю))

 

Моїм улюбленим кремом останнього часу є наступна варіація.

База:

Вершки 33% жирності

Максарпоне

Цукрова пудра

 

Спершу я взбиваю в крем вершки. Додаю кілька добрячих ложок маскарпоне і підсолоджую до бажаного. Проте пропорцій тут я не здатна дати – все це потік натхнення. Взимку я тяжію до складніших смаків і важчих текстур, тому замість пудри додаю розтоплений білий шоколад. Проте на літо, такий от кремовий варіант найбільш підходящий. Хоч цього разу донечка зкомандувала неодмінно “шоколадний торт”, тому в крем я додала чорного шоколаду, залишивши бісквіт класичним. І всі були раді.

Ось так от. Годинка роботи від сили. Аромат на увесь дім. Нетерплячі до ласощів діти, що набігають на крем задовго до готовності торту. Ягоди врозсип по кухні (якщо сезон і вам надумалось ними прикрашати витвір). А потім –  якась хвилина поїдання. Правда-правда, не більше! Ви не встигнете усвідомити що це було, як вже пора збирати спустошені тарілки...

Літо. Бісквіт. Спогади. Дитинство...

 

Опубликовано
29 августа 2016г.